|
Д. Д. Дудар
Отак на стражі стоїте
Коло скарбів „живого слова“.
Так слово віще, непусте,
Не злоба дня та й не полова.
Поети в шафах — з медом мак,
На палятурках чорний рак,
І ніби напис над дверима:
„Профане, геть: тут править рима“.
І йдуть туди: новий поет
І вчені любомудрі жени,
І перекладчик навіжений,
І перетончений естет.
Чарує всіх, манить здалека
Та поетична ваша Мекка.
|
|
|
