I частина
Вступ
МАДОННА ЛІТТА
Блакить кипіла серед літа,
Блакитний плащ був як вода,
І ти була, мадонна Літта,
Мов юне літо, молода.
У вікнах двох, у двох овалах
Блакить двокрилами була.
Шнурівка перси шнурувала,
І не торкало зло чола.
В хустину то чи в діадему
Сповив митець просту жагу,
Де первістку даєш своєму,
Мов виногроно, грудь тугу.
Який сповняла тут закон ти,
Що променіло так чоло?
Злостинки чарів Джіоконди
В твоїх губах ще не було!
Усіх небес ця мати варта.
Куди ж, митцю, куди твій крок?..
І косить оком Леонардо
Твій кучерявий світ — синок...
II частина
Алегро
ПАВИЧ ЛЕОНАРДО
|
...Одного разу, наприклад, він підійшов з цікавістю дитини до великих кліток, в яких купці виставляли на продаж красивих птахів. Надивившись на них і намилувавшись разом зі своїми друзями їхньою грацією і різнобарв’ям, він не стримався і перед відходом заплатив за найгарніших, власноручно взяв їх з клітки і випустив на волю...
Стендаль. Життя Леонардо да Вінчі
Невже ці птахи — а чому вони? —
Вам не давали спокою ніколи?..
Невже з вини — ну а чому з вини? —
В них пір’я граціозне, мов уколи?
Ви павича цілуєте у дзьоб —
Яке створіння дивне і окате!
Його Ви в небо кидаєте, щоб
На землю зверхньо кинути дукати.
Угідливо нахилиться купець.
Кишені повні — і порожні кліті.
А павич вже гордує, мов вінець
Свободи і природи в буйнім літі.
Ви йдете. Леонардо, так, це Ви
Дали аристократам цим свободу,
І сонце німбом коло голови
Цим жестам Вашим кружеля в догоду.
Ви лиш в завулок — і немає Вас!
В купця ж не очі — загребущі сіті.
Знов у клітках хвостів іконостас.
Кишені повні — повні також кліті.
Запропастився тільки десь один.
Та замість пір’я палахтять дукати.
І, мовчки взявши дивака на кпин,
Купець пішов траторію шукати...
А Вам не спиться, Леонардо, ні!
Летять століття, наче дивні тіні,
І павича отого на стіні
Малюете Ви в дивному тремтінні.
І той павич Ваш — ні, він не помер,
А, маючи краси лиху погорду,
Упав він до Фелліні аж тепер
З пухнастим снігопадом «Амаркорду».
III частина
Анданте
ТІНЬ ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ
Ця розпука моя, напевно, в Італії роджена,
Коли у Флоренції я побачив
Проект леонардівського кулемета,
І не можу я досі убгати
|
|
|
