Реклама на сайте Связаться с нами

Адміністративне право України

Опорний конспект

На главную
Опорний конспект з курсу "Адміністративне право України"
Поняття і юридичний захист органів державного управління
Державне управління — підзаконна виконавча і розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Під діяльністю органів державної влади розуміється діяльність всіх гілок законодавчих, виконавчих та судових органів державного управління з організації суспільного життя.
Органи державного управління — спеціальний апарат держави в особі відповідних органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках своєї компетенції впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів. Згідно ст.6 Конституції України, організація державної влади в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову. До органів законодавчої влади відносяться: Верховна Рада України, обласні, міські ради, районні та сільські ради народних депутатів. До органів виконавчої влади належать: Кабінет Міністрів, міністерства, державні комітети, обласні, міські, районні державні адміністрації, відомства, департаменти, бюро, агентства.
До органів судової влади належать Конституційний Суд, Арбітражний Суд, Народний Суд.
Органи, які здійснюють державне управління — це насамперед виконавчі структури. Найважливіші з них містять дану ознаку вже в своїй назві. Існують органи державного управління, які такого статусу не мають (наприклад, управління залізниці). На них покладено обов’язок виконувати (реалізовувати) рішення, які безпосередньо приймаються законодавчою владою.
Здійснення такої функції (виконання) неможливе без прийняття конкретних управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Тому органи державного управління наділяються повноваженнями владного характеру, тобто одержують від держави право здійснювати розпорядчу (владну) діяльність. При цьому вони діють від імені держави і з метою реалізації державної політики у тій або іншій управлінській сфері.
Розпорядча діяльність управлінських структур виявляється, по-перше, у прийнятті загальнообов’язкових приписів (закріплених в указах, постановах, інструкціях...); по-друге, в організації виконання зазначених приписів; по-третє, у здійсненні контролю за цим процесом. У ході здійснення цієї діяльності органи державного управління застосовують заходи переконання та державного примусу.
Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
Адміністративно-правовий статус - частина загального статусу, у сфері виконавчої влади.
Складається з правоздатності і дієздатності.
Правоздатність – здатність індивіда бути носієм суб‘єктивних прав і обов‘язків у відповідній сфері.
Виникає з народження. Позбавляє тільки суд (батьківських прав, займатися підприємницькою діяльністю, переміщення)…
Правоздатність – умова для реалізації дієздатності.
Дієздатність – визнана державою здатність своїми діями здійснювати існуючі права і здобувати нові, виконувати обов‘язки в галузі виконавчої влади, нести відповідальність за свої правопорушення.
Повна – з 18 років, обмежена – з 16.
Права поділяються на права уроджені й у силу законодавства. З віком права змінюються (з народження – на життя, на охоророну здоров‘я, на житло..., 16 – часткова дієздатність, 18 – повна, обов‘язок відбувати строкову службу, 21 – бути обраним в органи влади, потім – пенсія...)
Обов‘язок – вимога поводитись певним чином. Основні викладені в Конституції. Деякі виникають при вступу на державну службу, при обранні у відповідні органи і т.п.
Невиконання обов‘язків зумовлює виникнення юридичної відповідальності.
Державний сан. нагляд.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 22 червня 1999 р. N 1109
ПОЛОЖЕННЯ про державний санітарно епідемологічний нагляд в Україні (згідно Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".)
3. Основними завданнями державного санітарно епідемологічного нагляду є:
- нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;
- нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробленні та контроль за виконанням програм із запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів довкілля та виробничого середовища на здоров'я людини;
- нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
- нагляд за виконанням приписів та вимог посадових осіб державної с-е-ної служби;
- проведення держ. сан-гіг експертизи, надання висновків та дозволів на провадження видів діяльності, передбачених Законом України "Про забезпечення сан. та епід. благополуччя населення" (4004-12 );
- проведення гігієнічної регламентації будь-якого небезпечного фактора фізичної, хімічної, біологічної природи, присутнього у середовищі життєдіяльності людини, з метою встановлення та затвердження критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.
4. Державний с-е-ний нагляд здійснюють:
а) установи і заклади державної с-е-ної служби системи МОЗ:
- Головне с-е-не управління МОЗ;
- управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ;
- центральна с-е-на станція МОЗ;
- Кримська республіканська с-е-на станція;
- обласні, міські, районні та районні у містах с-е-ні станції, дезінфекційні станції;
- центральна с-е-на станція на залізн.транспорті, с-е-ні станції на залізницях, лінійні с-е-ні станції на зал-цях;
- центральна с-е-на станція на повітряному транспорті;
- центральна с-е-на станція на водному транспорті, с-е-ні станції басейнів і портів;
- с-карантинні підрозділи;
- спеціалізовані установи та заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними інфекціями;
- с-е-ні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи;
- б) відповідні установи, заклади, з'єднання, частини і підрозділи державної с-е-ної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ.
5. Державну с-е-ну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України
7. Головний державний санітарний лікар України має першого заступника та чотирьох заступників.
10. Керівництво держ.с-е-ною службою АРКрим здійснює головний державний санітарний лікар АРКрим.
11. Керівництво державною с-е-ною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює відповідно головний державний санітарний лікар області, міст Києва і Севастополя.
12. Державну с-е-ну службу в районі, місті, районі в місті очолює відповідно головний державний санітарній лікар району, міста, району в місті.
13. Керівництво державною с-е-ною службою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснюється відповідно головним державним санітарним лікарем водного, залізничного та повітряного транспорту.
16. Державну с-е-ну службу Міноборони,МВС,Держкомкордону, Головного управління Командувача Національної гвардії, СБУ очолює головний держ. сан. лікар цього центрального органу виконавчої влади.
19. Головні державні санітарні лікарі на містах мають право:
1) здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів та виконанням програм профілактики захворювань та охорони здоров'я населення;
2) розслідувати причини і умови виникнення професійних та інф. захворювань, отруєнь, радіаційних аварій;
3) безоплатно отримувати від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або провадять діяльність на відповідних територіях України, інформацію, матеріали і документи, статистичні та інші дані, що характеризують с-гігієнічний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;
4) призначати державну с-гігієнічну експертизу, а в разі потреби визначати склад комісії для її здійснення;
6) визначати необхідність профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;
8) проводити перевірки та видавати висновки на відповідність вимогам санітарних норм об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;
11) безперешкодно входити на територію і в приміщення об'єктів державного с-е-ного нагляду за службовим посвідченням;
12) відбирати безоплатно зразки сировини, продукції, матеріалів для проведення державної с-гігієнічної експертизи і необхідних лабораторних досліджень (за умови складення акта перевірки або протоколу про порушення санітарного законодавства);
13) вносити обов'язкові для виконання пропозиції (подання) щодо усунення виявлених порушень санітарного законодавства, викликати в установленому порядку порушників санітарного законодавства та брати з них пояснення;
14) видавати постанови про накладення штрафу та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства;
15) у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України:
а) складати протоколи та акти про порушення санітарного законодавства;
б) видавати постанови, приписи, а також вносити пропозиції (подання):
в) видавати постанови:
- про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного с-е-ного нагляду у разі виявлення порушень ним санітарного законодавства, що можуть негативно вплинути на здоров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів;
- про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного с-е-ного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що негативно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усунуті здійсненням відповідних заходів;
21. Інші посадові особи:
а) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи державної с-е-ної служби.
б) помічники лікарів державної с-е-ної служби.
23. Державний с-е-ний нагляд здійснюється установами і закладами державної с-е-ної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства.