Конфліктологія

Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів

Виділяють історичні, правові, організаційні, психологічні умови завершення конфліктів. Більшість умов успішного розв'язання конфліктів носить психологічний характер, тому що відбивають особливості поведінки та взаємодії опонентів. До умов продуктивного розв'язання конфліктів належать:

— припинення конфліктної взаємодії;

— пошук загальних чи близьких за змістом точок дотику опонентів;

— зниження інтенсивності негативних емоцій;

— зменшення кількості негативних емоцій протилежної сторони;

— забезпечення об'єктивного обговорення проблеми конфлікту;

— облік статусу учасників конфлікту;

— вибір оптимальної стратегії розв'язання конфлікту.

Припинення конфліктної взаємодії — перша й очевидна умова початку розв'язання будь-якого конфлікту.

Пошук загальних чи близьких за змістом точок дотику в інтересах опонентів є двостороннім процесом і припускає аналіз як своїх цілей та інтересів, так і цілей та інтересів іншої сторони. Якщо сторони хочуть розв'язати конфлікт, вони повинні зосередитися на інтересах, а не на особі опонента.

Під час розв'язання конфлікту зберігається стійке негативне ставлення сторін одна до одної. Воно виражається в негативній думці про опонента й у негативних емоціях, які він викликає. Щоб узятися за розв'язання конфлікту, необхідно пом'якшити це негативне ставлення. Головне — знизити інтенсивність негативних емоцій, пережитих від спілкування з опонентом.

Водночас доцільно перестати бачити в опоненті ворога, супротивника. Важливо зрозуміти, що проблему, через яку виник конфлікт, краще вирішувати спільно, об'єднавши зусилля. Цьому сприяє, по-перше, критичний аналіз власної позиції та дій. Виявлення й визнання власних помилок полегшує негативне сприйняття опонента. По-друге, необхідно намагатися зрозуміти інтереси іншого. Зрозуміти — не значить обов'язково прийняти чи виправдати. Однак це розширить уявлення про опонента, зробить його більш об'єктивним. По-третє, доцільно виділити конструктивний початок у поведінці чи навіть у намірах опонента. Не буває абсолютно поганих чи абсолютно гарних людей і соціальних груп. У кожному є щось позитивне, на нього й необхідно обпертися у розв'язанні конфлікту.

Важливо зменшити негативні емоції протилежної сторони. Серед прийомів виділяють такі, як позитивна оцінка деяких дій опонента, готовність іти на зближення позицій, звернення до третьої сторони, авторитетної для опонента, критичне ставлення до самого себе, урівноважена власна поведінка та ін.

Об'єктивне обговорення проблеми, з'ясування суті конфлікту, уміння сторін бачити головне сприяють успішному пошукові усунення суперечностей. Акцентування уваги на другорядних питаннях, турбота тільки про свої інтереси знижують шанси конструктивного розв'язання проблеми.

Коли сторони поєднують зусилля для завершення конфлікту, необхідним є врахування статусу (посадового положення) один одного. Сторона, що займає нижче положення чи має статус молодшої, повинна усвідомлювати межі поступок, що може собі дозволити її опонент. Занадто радикальні вимоги можуть спровокувати сильну сторону на повернення до конфліктного протиборства.

Іще одна важлива умова — вибір оптимальної стратегії розв'язання, що відповідає даним обставинам.

Успішність завершення конфліктів залежить від того, наскільки сторони-конфліктери враховують фактори, які мають вплив на цей процес. До цих факторів належать:

— час: наявність часу для обговорення проблеми, з'ясування позицій та інтересів, прийняття рішень. Скорочення часу удвічі від наявного в розпорядженні для досягнення згоди сприяє підвищенню ймовірності знайдення альтернативи, що відрізняється більшою агресивністю;

— третя сторона: участь у завершенні конфлікту нейтральних осіб (інститутів), які допомагають опонентам вирішити проблему;

— своєчасність: сторони беруться за розв язання конфлікту на ранніх стадіях його розвитку. Логіка проста: менше протидії — менше шкоди — менше образ і претензій — більше можливостей для того, щоб домовитися;

— рівновага сил: якщо сторони-конфліктери приблизно однакові за можливостями (однаковий статус; посадове положення, озброєння тощо), то вони змушені шукати способи мирного вирішення проблеми. Конфлікти більш конструктивно розв'язуються тоді, коли між опонентами немає залежності в роботі;

— культура: високий рівень загальної культури опонентів знижує ймовірність насильницького розвитку конфлікту. Виявлено, що конфлікти в органах державного управління розв'язуються більш конструктивно за наявності в опонентів високих ділових і моральних якостей;

— єдність цінностей: наявність згоди між сторонами-конфліктерами з приводу того, що повинно являти собою прийнятне рішення. Іншими словами, конфлікти є більш-менш регульованими, коли в їх учасників є загальна система цінностей, загальні цілі та інтереси;

— досвід (приклади): наявність досвіду вирішення подібних проблем хоча б в одного з опонентів, а також знання прикладів розв'язання аналогічних конфліктів;

— стосунки: гарні стосунки між опонентами сприяють більш повному розв'язанню конфлікту.