Віршова література другої половини XVII ст.

Реферат

Не менш образно відтворив ці важкі часи й автор вірша «Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя».

Соціальну нерівність тогочасного українського суспільства відображено не тільки в народних думах та історичних піснях, а й у віршованій літературі. Ось один із таких кращих зразків поетичного літопису:

Відгомін визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького доходив і до Закарпатської України. Невідомий закарпатський літописець на чистих полях одного рукописного євангелія з села Ком'яти зробив такий цікавий з історичного боку запис: «Року 1648. По смерти крала именем Владислава полского извоевали козаки Полщу. Почали палити вароше (угор. — міста) и села от реке Днепра, от славного вароша Киева и ляхов истинати... аж до реки Вислы. Старшому козакови имя было Хмель». Та й сам Хмельницький мислив кордони України аж «по Віслу ріку, до венгерської границі», напевно, включаючи і територію Закарпатської України, із становищем якої був добре обізнаний. Після розгрому польської армії 1648 p. хвиля селянських повстань докотилася від Лівобережжя аж до Карпатських гір. Знаючи агресивні наміри шляхетської Польщі, Богдан Хмельницький спочатку вів переговори, а потім посилав війська на допомогу семигородському князеві Ракоці. Резиденція українських послів разом з охоронним загоном козаків певний час була в закарпатському місті Мукачеві, де тоді жили семигородські князі Ракоці. В історичних працях є здогадки, що окремі закарпатці особисто брали участь і в повстанських загонах Б. Хмельницького.

На Закарпатті не знайдено віршів, у яких безпосередньо була б оспівана визвольна війна 1648—1654 pp. та її керівник, але тут були поширені взагалі козацькі пісні та думи, занесені із східноукраїнських земель і часто пристосовані до місцевих умов. Так, у «Пісні воєнській козацькій і турецькій», що збереглася в одному із закарпатських пісенників, розповідається про штурм українським козацтвом у 1620 р. болгарського міста Варни, яке турки перетворили на неприступну фортецю. Популярними тут були історичні вірші про не менш героїчну битву козаків з турками під Хотином 1621 р., про «мандрівку біди» з Варшави до Києва через Львів, Болехів і Кам'янець, про пана-«ляшка» та інші «пісні козацькі». Особливо багато збереглося у закарпатських пісенниках XVII—XVIII ст. історичних пісень про боротьбу всіх слов'ян з турецьким нашестям.

Найранішими відомими зразками віршування в Закарпатті взагалі й на історичну тематику зокрема були віршований запис на кам'яній дошці в церкві Мукачівського монастиря, «Песнь о образе Кло[ко]чевском» і «Песнь о Будыне воєнска». У першому виразно шкільному віршеві повідомлялося, що 1661 р. була перебудована з дерев'яної на кам'яну церква Мукачівського монастиря, фундатором якого був подільський князь Федір Корятович, що утік в Угорщину ще в XIV ст. Говориться також і про те, що церкву перебудував воєвода Костянтин Мултянський при мукачівському єпископі Іоаникію Зейкану. Два других вірші присвячені боротьбі «християнських» військ з турецькими загарбниками в 1683—1686 pp., коли армія султана спустошувала землі майже всієї Угорщини.

«Песнь о образе Кло[ко]чевском» опублікував А. Петрушевич з рукописного пісенника, що його було знайдено на території Східної Словаччини в селі Кам'янка. Пізніше І. Франко виправив допущені Петрушевичем помилки й неточності та передрукував «Песнь» у відомій роботі «Карпаторуське письменство XVII—XVIII віків». Вірш був відгуком на складі суспільно-політичні події в Угорщині та на Закарпатті другої половини XVII ст. В самій Угорщині точилася боротьба між куруцами, що хотіли в 1683 р. при допомозі Туреччини і Франції звільнити батьківщину від гегемонії Австрії і абсолютизму Габсбургів, та лабанцями — прихильниками австрійського панування Габсбургів в Угорщині.