Реклама на сайте Связаться с нами
Давня українська література

Климентій Зиновіїв

Реферат

На главную
Давня українська література

Тут ми бачимо прямий натяк на дальше покріпачення селянства козацькою старшиною, поміщиками.

Одним із важливих в ідейному відношенні є соціально загострений, написаний у плані розглядуваної тематичної групи «О богатстве и о нищете» вірш, який, однак, не входить до тематичних циклів «274. О оскуденіях в сие времена грошовых», в якому Климентій теж у контрастному плані показує багатих і бідних, захищаючи інтереси і права останніх:

Скудно велми на грошы стало в нашем веку:
же трудно о ix згола нендзну человеку.
Хоч заробит лихыми грошми заплачают:
а и лихыми еще о собе укрывжают.
А добрые все собе богаче позбирали:
жеб было що на той свет брат, в землю поскрывали.
І нехай же и в землю грошы сокрывают:
або хоч можками их в стравах поядают...

Наступний цикл із дванадцяти віршів (№ 100—111) викриває і засуджує пияцтво: «О пянстве и о пяницах». Народна мудрість, образна мова, яскраві епітети і порівняння, характерні для творчості Климентія загалом, у цьому вірші особливо виразно виступають:

Останся человече пянства проклятого:
бо часом нагле люде умырают з того.
А хоч пии да померно жеб не много тратыл:
або жебыс и всея худобы не зтратыл.
Бо пяному здастся же и козы в золоте:
а сам валяется як свинія в болоте...

Вірний принципам моральної чесності і пристойності (зрозуміло, в межах християнської церковно-релігійної моралі), Климентій у вірші «107. І сие тому ж подобное, о пяных, и о непысьменных» з метою більш різкого осуду і викриття пияцтва, як загальнонародного суспільного зла, підібрав цілу галерею яскравих епітетів і порівнянь, а також подав народні прислів'я, які «особно научают трезвости, гды мовят»:

Добро тому пит, в ком хмел спит.
И паки: пи да ума не пропи.
И еще: пии да не выи.
И зънову ж, пи да не впивайся, меж чужыми людми
выстерегаися:
бо хмел мовит безпечне, да не статечне.

У цьому ж тематичному циклі поет вмістив характерний для його демократичних поглядів сатирично-викривальний вірш «О урядовых людех, слухаючих ябедников».

Характеризуючи життєвий шлях поета, ми уже принагідно зупинялись на віршах «О чернцах и о хотящых в чернечество», які виділені в окрему тематичну групу.

Тісно пов'язані між собою і змістом, і стилем дві тематичні соціально-побутового характеру групи «О женах розных, всякого чину их. То есть о добрых и о злых» (№ 119—141) і «О мужех добрых; а болш о злых розных, яко же и назаде положилем о злых многих» (№ 142—167). Тут ми зустрінемо вірші і похвальні, і повчальні, і сатирично-викривальні.

Та чи не найбільш оригінальним і самобутнім виступає Климентій Зиновіїв у розділі «О ремесниках розмаитых» (№ 168—214), присвяченому звеличенню праці, детальному описові всіх ремесел сільських і міських трударів. Це гімн праці, хоч ця праця не вільна і трудовий народ пригноблений. Климентій не бачить виходу із соціально-політичного становища, яке склалося на Україні в кінці XVII — на початку XVIII ст. Сорок сім віршів циклу — це сорок сім похвальних слів різним ремеслам і насамперед ремісникам і їх дружинам.

Звеличуючи працю, Климентій Зиновіїв не обминає соціальних конфліктів і суперечностей. Дотримуючись притаманного йому принципу контрастного зображення бідних і багатих, він з особливою силою художнього поетичного слова захищає інтереси і права простого трудового народу.

Окремі тематичні цикли складають вірші «О зверех розных, и о скотах и о быдлах, и о бестіях» (№ 215—231).

62 вірші «поединковые» (№ 232—294) присвячені різноманітним питанням.

Ненависне Климентію Зиновієву чернецтво, від якого він не міг ніяк втекти, не позбавило його тверезого погляду на життя, на соціально-політичні обставини, на долю рідної вітчизни і народу. Климентій виступав за «времена тыхомирные» проти «военных невчасів». Але коли йшлося про захист вітчизни, поет закликає всіх виступити і відстояти її незалежність.

У вірші «333. О военных невчасах, и о временах тыхомирных» поет говорить про тяжкі наслідки там, «где проидет зас інде воєнна руина», від якої «не скоро правится впят тая краина». Інтернаціональними почуттями пройняті заключні рядки вірша, написаного полум'яним патріотом своєї батьківщини Климентієм Зиновієвим:

І кгды бы от века негды не воевали:
то лепшеи бы добре ся соби справовали...
І не было б ущербков вшеляким языком:
аж бы не мощно жеб хто зглаголал языком.
Зачим даи боже, хача и бы за сих юж веков
не воевалис: або и до конца веков.
Да тыхомирно и лагодно поседели:
велми было бы мудро, сами бы узрели.
А гды то воюют, нехаи врагов побеждают:
и христіянскую отчизну обороняют.

Отже, тематика творів Климентія Зиновієва за широтою охоплення життєвих проблем не мала досі нічого подібного в українській літературі. Це був письменник, який не лише відіграв важливу роль в розвитку української літератури кінця XVII — початку XVIII ст., а й мав велике значення для збагачення книжної української літературної мови на базі народнорозмовної.