Сава Чалий (скорочено)

Іван Карпенко-Карий

Потоцький — коронний гетьман.

Шляхта: Шмигельський, Жезніцький, Яворський, Качинська, Кася — її дочка.

Зося Курчинська — потім жона Чалого.

Сава Чалий.

Гнат Голий — його побратим.

Запорожці: 1-й, 2-й, 3-й.

Спершу селяни, потім гайдамаки: Медвідь, Грива.

Гайдамака.

Чоловіки: 1-й, 2-й, 3-й.

Баби: 1-а, 2-а.

Нянька біля дитини Чалого.

Гайдамаки: Кульбаба, Кравчина, Яків, Молочай, Микита.

Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена. На стіні висить єврейський халат. На сцені нема нікого.

Грива (з косою навправець в руках. З дверей). А хто тут є, озовися!

Медвідь. Нема ще нікого — рано!

Грива. А тут безпечно, справді.

Медвідь. Еге! Ніхто із сіпак дворових не загляне; а на селі, то так скрізь і зорять, щоб не збиралися на раду.

Грива. Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора, та ще й в яру глибокім, а друге — пустка, то побояться, щоб часом, бува, не здибав тут їх Сава Чалий.

Медвідь. Пани тут всі навколо лиш Сави Чалого бояться, а наш брат їх ні краплі не страшить — так вже привикли всіх вважать за бидло! А ти ж куди прямуєш?

Грива. У ліс до Сави.

Медвідь. Він буде тут сьогодні. Обіщав прийти на раду.

Грива. От і гаразд. А Сава митець!

Медвідь. Запорожець та й запорожець, бра, не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно; учився, кажуть, в Києві, у братстві. Його й на Січі поважають, там і батько його старий в повазі був.

Грива. Вигодував Чалий сина Саву, козакам на славу.

Медвідь. Кошовим хотіли Саву обібрать, так щось не теє... Старшина, знать, проти нього.