1
На березі Дніпра високо
Будинки панськії пишались,
А за їми, як зглянуть оком,
Гаї і ниви розлягались.
З земель добрячих і врожайних
У панський двір добро збиралось,
Там переводилось і дбалось
Серед клопіт тоді звичайних.
Тоді кріпацтво ще держалось,
Хоча вже вік свій доживало,
Благої волі дожидалось
І дні останнії щитало.
2
Як комашні було дворових,
На всяке діло особливі;
Все люд і жвавий, і здоровий,
Жінки й дівчата уродливі;
Були там коннії козаки,
Псарі, і конюхи, й гуменні,
Стрільці, і скотники усякі,
І війт, і ключник — люд степенний.
Було гульні там більш, ніж діла,
Бо все з готового кормилось:
Орава та пила і їла,
А діло нехотя робилось.
3
Опріч двора, були й в будинках,
Було їх повно у дівочій:
Хто пряв куделю на починках,
Хто в гаптуванні тратив очі.
І килими тут гарно ткали,
Плели усякі оторічки,
Плели, да часто й розплітали
З дівочих кіс без шлюбу стрічки.
Невдивовижу це бувало,
Що із дівочої частенько
Яке-небудь дівча гарненьке
Товстіть потроху починало.
4
Таку хутніше вже додому,
В село до батька висилали,
А тут шушукались, шептали.
Й частіш сміялись по-дурному.
До сміху всі вони охочі,
А як над їми те ж складеться,
Тоді вже будуть плакать очі
І сміх той тяжко їм озветься.
Так тяжко плакала й ридала
Оксана, із двора ідучи,
І сором свій втопить бажала,
У воду кинувшись із кручі.
Да трохи не хватило волі,
А трохи й віра зупинила.
Бажання жить — велика сила,
А смерть важка — хоч і без долі.
|
